Як ми бачимо?

                                                                                           Процес бачення подібний до дива. Око працює неначе фотокамера, в якій є лінза, що фокусує зображення. Орган зору теж має природню лінзу – кришталик, який знаходиться відразу за кольоровою частиною ока (райдужною оболонкою) і міститься у мішкоподібній капсулі. Кришталик -  невеликого розміру, у нормальному стані – прозорий. Він фокусує зображення на сітківці, що виконує роль плівки, на яку записується відеофільм. Зображення транспортується зоровим нервом до потиличної ділянки мозку, в якому й інтерпретується. Тож неменш важливу роль у процесі бачення виконує мозок, завдяки якому ми  фактично «бачимо». 

Кришталик росте протягом усього життя, тому "дорослий" кришталик набагато більший, товстіший та опукліший, ніж кришталик ока дитини. Починаючи з 40 років кришталиковий м’яз стає менш еластичним і це спричиняє труднощі у роботі на близькій відстані. У цей час пацієнт може скаржитись, що «мої руки стали надто короткими», а, відтак, виникатимуть  труднощі при читанні тексту з дрібним шрифтом. Після 60-ти років  кришталик починає мутніти і потік світла, що потрапляє до сітківки, зменшується втричі.